12 липня 1985 року мiж мною та Єфименком Василем Степановичем було укладено шлюб, зареєстрований вiддiлом РАЦС Голосiївського району м. Києва, актовий запис № 8-111.

Пiсля одруження ми обоє бажали мати дiтей, однак я нiяк не могла завагiтнiти. У зв'язку з цим ми звернулися до лiкаря i пiсля обстеження виявилося, що я взагалi не можу мати дiтей. Тому 8 жовтня 1986 року рiшенням Голосiївського суду м. Києва ми усиновили Пилипонько Вiкторiю Дмитрiївну, 5 червня 1985 року народження. Як тiльки дiвчинка опинилася у нас вдома, мiй чоловiк придiляв дитинi бiльше уваги, нiж я. Мене це влаштовувало, оскiльки я, як директор фiрми, не могла перебувати цiлий день вдома, а вiн навiть звiльнився з роботи, щоб доглядати дитину.

Однак навiть коли дiвчинцi виповнилося 15 рокiв, вiн не припинив за нею наглядати. Я цiлими днями працюю, а тому менi не було вiдомо про вiдносини, у яких перебували мiй чоловiк та Вiкторiя. Внаслiдок нещасного випадку 14 листопада 2004 року я була змушена перебувати вдома i менi було заборонено вставати з лiжка. От тодi менi стало вiдомо, що вони поводяться як чоловiк та дружина i, що бiльше мене образило, вони цього навiть не приховували.

Вважаючи подальше спiльне життя неможливим, я звернулася до суду з вимогою розiрвати шлюб з Єфименко Василем Степановичем. 2 червня 2002 року наш шлюб було розiрвано. Оскiльки 4 червня 2004 року я була змушена поїхати у вiдрядження, тому ще не встигла переїхати на нову квартиру. Повернувшись, я помiтила, що Вiкторiя носить обручку. Виявилося, що пiсля мого вiд'їзду вона змiнила прiзвище, а тому перешкод для укладення їх шлюбу не було.

На пiдставi вищенаведеного та з урахуванням п. 1 ст. 41, статей 26, 38 СК та ст. 4 ЦПК

1. Визнати шлюб, укладений мiж Пилипонько Вiкторiєю Дмитрiвною та Єфименком Василем Степановичем, зареєстрований 16 липня 2004 року у вiддiлi РАЦС Голосiївського району м. Києва, актовий запис № 10-426, недiйсним з моменту його укладення.