Пiд час перебування у шлюбi з Єфименком Степаном Iвановичем 5 квiтня 1988 року у нас народився син — Єфименко Василь Степанович.

Ще в школi Василь спiлкувався з моєю двоюрiдною сестрою — Оленко Мариною Вiкторiвною, яка проживає та працює в м. Одесi. Пiсля закiнчення школи вони вирiшили разом навчатися в Одеськiй юридичнiй академiї, а також разом проживати в орендованiй ними квартирi. Час від часу син дзвонив нам i розповiдав про академiю, Одесу, навчання, але з розповiдей ми зрозумiли, що додому приїжджати вiн не збирається.

Однак 12 лютого 2004 року вiн подзвонив додому i сказав, що збирається одружитися, а тому просив нас з батьком приїхати на весiлля. Говорити по телефону, хто його наречена, вiн не хотiв та сказав, що звати Мариною, побачимо її, коли приїдемо на весiлля. Оскiльки батько перебував у важкому станi у лiкарнi, на весiлля ми не змогли поїхати, тож тiльки поздоровили сина i його наречену телеграмою та надіслали грошовий переказ.

Коли ж батьку стало значно краще, ми одразу ж приїхали до Одеси провiдати наших молодят. Нас здивувало, що дверi вiдчинила моя племiнниця Марина, оскiльки наш син вже чоловiк одружений, а тому жити разом вони не могли. Однак справжнiм ударом було повiдомлення, що саме вона є нашою невiсткою.

З урахуванням того, що Марина є двоюрiдною сестрою Єфименка Василя Степановича та на пiдставi статей 26, 38, 39, п. 2 ч. 1 ст. 41 СК та ст. 4 ЦПК

Визнати шлюб, укладений мiж Єфименко Василем Степановичем та Оленко Мариною Вiкторiвною, зареєстрований 16 сiчня 2004 року у вiддiлi РАЦС м. Одеси, актовий запис № 110-32, недiйсним із моменту його укладення.