Вiдповiдач є моїм чоловiком, з яким я уклала шлюб у 1999 роцi. До укладення шлюбу чоловiк не робив жодних заяв, якi б свiдчили про небажання мати дiтей (власних або усиновлених). Однак бiльше року тому на моє прохання подумати про перспективу народження дiтей вiн вiдповiв категоричною вiдмовою, яку я чула кожного разу, коли зачіпала тему народження власних дiтей або їх усиновлення. Єдиною причиною, яку вiн наводив на захист своєї вiдмови мати власних дiтей, — це наявнiсть в його родинi хвороби, яка, на його думку, може передатися дитинi та негативно вплинути на її фiзичний та розумовий розвиток, а, за його словами, мати дитину, народжену вiд чужої людини, вiн не збирається. Однак про iснування вiдповiдної хвороби вiн нiчого до шлюбу менi не говорив, хоча й мене не питав i вiдповiдного медичного огляду ми не проходили. Тобто цiй важливiй обставинi перед укладенням шлюбу ми уваги не придiлили.

З грудня мiсяця 2003 року я проживаю окремо вiд вiдповiдача та не пiдтримую з ним жодних зв'язкiв.

Для жiнки народження дитини є важливим та необхiдним етапом, а небажання чоловiка або нездатнiсть його до зачаття дитини порушує природнi та гарантованi Сiмейним кодексом права жiнки на материнство.

На момент подання позовної заяви моя вагiтнiсть становить 7 мiсяцiв. Батькiвство зачатої дитини визнано Щеголевським Максимом Петровичем, який вiдвiдує разом зi мною полiклiнiку, виявляє турботу про мене i дитину, з яким протягом 8 мiсяцiв ми перебуваємо у фактичних шлюбних вiдносинах.

Майнових претензiй до вiдповiдача я не маю, а спiльно майна ми не нажили, тому дiлити нам також нічого.

Тому на пiдставi вищевикладеного та з урахуванням ч. 3 ст. 110 СК, статей 4, 5, 24, статей 123, 137 ЦПК, —

Постановити рiшення про розiрвання шлюбу, зареєстрованого мiж Василик Надiєю Сергiївною та вiдповiдачем — Василиком Ярославом Олеговичем, зареєстрованого 5 квiтня 1999 року Ватутiнським РАГС м. Києва, актовий запис № 3455.

Судовi витрати покласти на вiдповiдача.