15 травня 1995 року мiж мною та Єфименком Василем Степановичем було укладено шлюб, зареєстрований вiддiлом РАЦС Голосiївського району м. Києва, актовий запис № 1-63.

Ще до одруження менi було вiдомо, що бабуся чоловiка була хвора на туберкульоз. Щоб перевiрити, чи не хворий вiн на туберкульоз, я запропонувала йому пройти медичне обстеження. Спочатку вiн обурився, але коли я розповiла, що у мiсцевiй лiкарнi працює наш спiльний друг, вiн нарештi погодився. Результати обстеження засвідчили, що вiн цілком здоровий. Отже, на мою думку, ми брали шлюб, будучи обiзнаними про стан здоров'я один одного.

За п'ять рокiв сiмейного життя у нас народилися двi доньки, 1998 року народження. 19 квiтня 2001 року захворiла моя мати, тому я поїхала до неї, а чоловiка залишила з дiтьми. Повернувшись додому, я занепокоїлася станом здоров'я дiтей, оскiльки вони виглядали хворими. У лiкарнi виявили, що дiти хворi на туберкульоз, ймовірно заразилися вiд батька. Тiльки тодi чоловiк розповiв, що вiн насправдi хворiє вже двадцять рокiв. Отже виявилося, що висновок обстеження, який надав наш друг-лiкар, не вiдповiдає дiйсностi. Тодi чоловiк менi пояснив, що вiн мене дуже любив та боявся мене втратити тому упросив товариша надати неправдиву довiдку.

На пiдставi вищенаведеного та з урахуванням п. 3 ч. 1 ст. 41, ст. 30 СК та ст. 4 ЦПК

Визнати шлюб, укладений мiж мною та Єфименком Василем Степановичем, зареєстрований 15 травня 1995 року у вiддiлi РАЦС Голосiївського району м. Києва, актовий запис № 1-63, недiйсним із моменту його укладення.