5 грудня 1989 р. ми уклали шлюб.

У зв'язку з тим, що у сiчнi 2002 року Винниченко Анатолiй Васильович зник i протягом одного року не було жодних вiдомостей про мiсце його перебування, рiшенням Шевченкiвського районного суду вiд 11 лютого 2003 року його було оголошено безвiсно вiдсутнiм. На пiдставi цього рiшення 8 квітня 2003 року шлюб мiж нами було розiрвано. 13 вересня 2004 р. мiй чоловiк з'явився, i рiшення про визнання Винниченка А. В. було скасовано 19 вересня 2004 р., тому ми маємо намiр продовжити наше спiльне життя.

Нiхто з нас у повторному шлюбi не перебував та не брав на себе зобов'язань за спiльним проживанням однiєю сiм'єю з iншими особами. У перiод вiдсутностi Винниченка А. В. нi вiн, нi Винниченко О. В. батьками дiтей не ставали.

Тому виходячи з наведеного i вiдповiдно до ст. 118 СК та керуючись ст. 3, 213, ч. 3 ст. 234 нового ЦПК,

Поновити шлюб, укладений мiж Винниченком Анатолiєм Васильовичем та Винниченко Оксаною Вiкторiвною, розiрвання якого зареєстровано вiддiлом РАГС Святошинського району м. Києва — 8 квітня 2003 р., днем його первiсної реєстрацiї 5 грудня 1989 р., актовий запис №52-461.