Пiд час перебування у зареєстрованому шлюбi з Чангулi Iванною Миколаївною, 15 червня 1995 року у нас народилася дитина — Чангулi Павло Глiбович.

Мiй син отримав вiд мого батька, Чангулi Олександра Миколайовича, за заповiтом грошi у сумi 10 000 (десять тисяч) гривень та двокiмнатну квартиру за адресою: м. Київ, вул. Бальзака, 14, кв. 33, в якiй заповiдач проживав ранiше.

Оскiльки на даний час син є неповнолiтнiм, то ми, як його батьки, згiдно зi ст. 177 СК є офiцiйними розпорядниками належного йому майна до моменту досягнення ним повнолiття.

Моя дружина, Чангулi Iванна Миколаївна, не порадившись нi зi мною, нi з дитиною, продала квартиру Сидоровiй Марiї Iванiвнi та купила коштовнi меблi у Iванової Анастасiї Петрiвни, використавши грошi, отриманi за угодою про продаж квартири, та знявши грошi iз банкiвського рахунка сина.

Я вважаю, що цей правочин щодо продажу квартири, належної нашому сину, та придбання за отриманi кошти меблiв, є недiйсними. Моя дружина вчинила його не в iнтересах дитини, навiть не в iнтересах сiм'ї, оскiльки в нас були меблi. Ми не здатнi купити дитинi квартиру або вiдшкодувати її вартiсть, а тому нею порушуються права дитини. Придбання меблiв — це угода, яка не зумовлює доходiв, а квартиру, що належить нашому синовi, можна було б здавати в оренду. Тому, якщо договори не буде визнано недiйсними, наш син втратить не тiльки квартиру, а й можливi доходи вiд її використання.

Я вислухав думку дитини з цього приводу i він погоджується з умовами моєї заяви.

Тому на пiдставi наведеного та з у рахуванням ст. 177 СК, статей 4, 5, 15, 30 ЦПК

Визнати договiр купiвлi-продажу квартири за адресою: м. Київ, вул. Бальзака, 14 кв, 33 та договiр купiвлi меблiв недiйсними.