З 11 вересня 1996 року до 21 грудня 2003 року я перебував у шлюбi з вiдповiдачем, зареєстрованому Шевченкiвським РАГС, що пiдтверджується свiдоцтвами про одруження i про розiрвання шлюбу (Додаток 1, 2). Пiд час шлюбу 23 березня 1999 року у вiдповiдачки народилася дитина — Мироненко Iнеса Стефанiвна, батьком якої у свiдоцтвi про народження був зазначений я.

Пiсля розлучення з 2003 року я сплачував алiменти до 2 березня 2004 року, але потiм у зв'язку з втратою роботи виникла заборгованiсть по алiментах, i вiдповiдачка запропонувала укласти договiр погашення алiментних обов'язкiв за рахунок нерухомого майна, на що я погодився. Тому на пiдставi ст. 190 Сiмейного кодексу за згодою органа опiки та пiклування Святошинської районної у м. Києвi державної адмiнiстрацiї мiж мною та вiдповiдачкою було укладено i 2 березня 2004 р. посвiдчено приватним нотарiусом Київського нотарiального округу Петровим I. К. за адресою: Київ, вул. Туполєва 27, кв. 43 договiр про припинення моїх обов'язкiв по утриманню, як я вважав тодi, моєї дитини, у зв'язку з набуттям нею права власностi на нерухоме майно (квартиру за адресою: м. Київ, вул. Туполєва, 20, кв. 4, квартира складається з 2 житлових кiмнат, має загальну площу 46 м2, житлову площу 33 м2). Тобто моя квартира була передана саме як моїй дитинi, а також як компенсацiя моїх алiментних обов'язкiв.

17 вересня 2004 року набрало законної сили рiшення Святошинського райсуду м. Києва, яким було визнано батькiвство щодо дитини Мироненко Iнеси Стефанiвни за Безуглим Василем Васильовичем, про що 23 вересня 2004 року органом реєстрацiї актiв цивiльного стану було внесено вiдповiднi змiни до свiдоцтва i актового запису про народження дитини, тобто було вилучено моє прiзвище iз зазначеного свiдоцтва i актового запису про народження дитини як батька.

Зараз з урахуванням вищезазначених змiн до свiдоцтва i актового запису про народження дитини ця особа втратила статус моєї дитини, а тому я на момент посвiдчення договору не мiг вважатися зобов'язаним сплачувати алiменти на її утримання, а також передавати належне менi на правi особистої власностi майно у власнiсть дитини. Отже, укладений мною алiментний договiр про передачу належного менi майна слiд вважати недiйсним, оскiльки вiн був укладений внаслiдок iстотної помилки, адже я вважав себе батьком дитини, а вiдповiдачка будь-яким чином не повiдомила мене про те, що я не є батьком. Бiльше того, як вбачається з матерiалiв справи, вона приховувала факт батькiвства не тiльки вiд мене, а й вiд дiйсного, бiологiчного батька, до виходу останнього з в'язницi.

Враховуючи викладене та керуючись ч. 6 ст. 190 СК, ст. 229 ЦК, статтями 4, 5, 24, 123, 137 ЦПК,

1) визнати алiментний договiр про припинення алiментних обов'язкiв у зв'язку з набуттям права на нерухоме майно, укладений мiж Мироненком Стефаном Борисовичем та Мироненко Надiєю Iванiвною, яка представляла iнтереси дитини — Мироненко Iнеси Василiвни (при посвiдченнi договору Стефанiвни), посвiдчений приватним нотарiусом Петровим I. К. Київського нотарiального округу, за адресою: Київ, вул. Туполєва, 27, кв. 43, за реєстрацiйним номером 29753, i зареєстрований в БТI м. Києва 2 березня 2004 р. недiйсним.

2) витребувати цивільну справу № 2-432/04 про визнання батькiвства Святошинського районного суду м. Києва, з якої випливає, що моя помилка не була менi вiдома та спричинена дiями (бездiяльнiстю) вiдповiдачки.

3) судовi витрати покласти на вiдповiдачку.