3 сiчня 2004 р. мною отримано ухвалу від 30 грудня 2003 р. про те, що апеляцiйний суд м. Києва вiдмовив моїм батькам — Чмiлю О. В., Чмiль К. Я. в задоволеннi клопотання про об'єднання їх позову про повернення боргу з позовом Чмiль Т. П. до Чмiля О. О. про розподiл майна, набутого у шлюбi. На словах суддя Оболонського райсуду м. Києва повiдомила мене та мого представника про те, що моє клопотання про об'єднання мого зустрiчного позову про розподiл приватизованої квартири також вiдхилено. Опис всiх справ, що зараз є в Оболонському райсудi, займе багато мiсця. Коротко вони зумовленi таким:

Чмiль Т. П. до Чмiля О. О. про розподiл купленої в шлюбi квартири (м. Київ, вул. Л. Гавро, буд. № 11 кв. 122) — справа № 2-4211;

Чмiль Т. П. до Чмiля О. О. про розподiл придбаного рухомого майна №2-4212;

Чмiль О. О. до Чмiль Т. П. про розподiл приватизованої про розподiл 1/5 частини квартири 124 в буд. № 28 по вул. Прирiчна в м. Києвi;

Чмiль О. В., Чмiль К. Я. до Чмiля О. О., Чмiль Т. П. про повернення боргу i визнання права власностi на куплену в шлюбi квартиру.

Всi цi справи, двi останнi з яких знайти пiсля новорiчних свят неможливо, розглядаються в судi окремо. За якими критерiями це зроблено — не зрозумiло, але мета прозора — позбавити мене житла. Навести якийсь порядок пiд час слухання справи також неможливо, оскiльки питання перемежаються i нiхто не може зрозумiти, яку справу слухаємо.

На мою i моїх батькiв апеляцiйнi скарги вiдповiдь одна — за ст. 291 ЦПК скарги щодо питань, якi врегульовуються ст. 144 ЦПК не розглядаються. Але ж їх розгляд у ЦПК не заборонено, навiть бiльше того, ч. 2 ст. 291 ЦПК такий розгляд передбачається. Тому вiдповiдь про неможливiсть розгляду моєї скарги є формальною i незаконною, а наведенi статтi ЦПК неправильно застосованi. В усякому разi в УПК, ЦПК не iснує перелiку ухвал, на якi не може бути подано скаргу, а тому перегляд, навiть з формального боку, можливий. Посилання ж касацiйної iнстанцiї на ст. 291 ЦПК неможливе, оскiльки в такому разi необхiдно застосовувати ст. 124 Конституцiї, вiдповiдно до якої всi правовiдносини пiдвiдомчi суду. Стаття ж 320 ЦПК та iншi норми не передбачають обмежень на звернення до суду касацiйної iнстанцiї.

Моє клопотання про об'єднання в одне провадження всiх трьох справ, що випливають з одних правовiдносин з розподiлу спiльно набутого майна, законне та обґрунтоване, оскiльки розподiл спiльного майна подружжя — саме це предмет розгляду суду i предмет спору, а не окремi його частини. Тому судом штучно розiрвано предмет розгляду на три окремi справи, чим порушено умови ст. 144 ЦПК i мої права на всебiчний розгляд справи (ст. 2 ЦПК).

За ст. 232 ЦПК ухвала має бути мотивованою, але нi Оболонським судом, нi апеляцiйним судом м. Києва не наведено належного обґрунтування мотивiв роз'єднання позовiв навiть за ст. 145 ЦПК, а робиться посилання лише на статті 144 та 291 ЦПК.

Я вважаю, що розгляд окремих вимог позивачiв штучно погiршує моє правове становище, зокрема, я неодноразово заявляв у судовому засiданнi, що визнаю право моєї дружини на половину спiрної квартири, тому спору тут нiякого не має, а встановлення в рiшеннi суду права позивачки на 1/2 квартири не призведе до вирiшення загального спору з приводу розподiлу майна. Отже, внаслiдок того, що квартиру не може бути подiлено в натурi, вимагаю, щоб за мною залишилось право особистої власностi на неї, а я передам Чмiль Т. П. належнi менi права на iнше майно i зобов'язуюся компенсувати рiзницю грошима, беру на себе також виплату боргу, що припадає на цю квартиру i половину якого належить сплатити позивачцi. Це положення чiтко регламентовано ст. 115 ЦК (1963 р.), але не береться до уваги судом.

Не може бути проведений обмiн спiрної квартири на двi однокiмнатнi, оскiльки вартiсть таких квартир є значно бiльшою. Тому таку квартиру може бути лише продано, а грошi, вирученi вiд її продажу, розподiлено мiж мною та Чмiль Т. П. Але при продажу квартири, у якiй я проживаю, судом штучно створюється ситуацiя, за якою я не зможу придбати навiть однокiмнатну квартиру. Отже, цiєю ухвалою не враховано моїх iнтересiв, тому я можу стати бомжем, бо на вiдмiну вiд позивачки не маю iншого мiсця проживання. На цей аспект чiтко вказано в ст. 29 КпШС, що також судом не береться до уваги. На моє право отримати квартиру в натурi вказує й те, що Чмiль Т. П. житлом забезпечена i має право власностi на 1/5 частини квартири, у якiй вона проживає, а тому може отримати грошову компенсацiю за свою частку квартири, а я, своєю чергою, не претендуватиму на її житло.

Ухвали судiв не враховують й того аспекту, що без попереднього вирiшення питання про повернення боргу Чмiль О. В., Чмiль К. Я. i вирiшення справи про розподiл квартири цей борг стане моїм особистим, не зважаючи на те, що був витрачений мною та Чмiль Т. П. у шлюбi на придбання спiрної квартири. Як було з'ясовано в судовому засiданнi, позивачка жодного стосунку до придбання квартири не має. Тому дiлити квартиру без подiлу боргового зобов'язання неможливо. Не дарма ж було введено ст. 107 ЦПК, за якою кредитори набувають статусу третiх осiб з самостiйними вимогами на предмет спору мiж сторонами. Таким чином, суд зробив грубу помилку, оскiльки навiть видiляючи справу за позовом моїх батькiв в окреме провадження, суд мав розглядати її першою i за п. 4 ст. 221 ЦПК зобов'язаний був зупинити провадження в справi про розподiл спiльного майна подружжя до вирiшення справи про боргове зобов'язання. Однак суд наполегливо намагається розглянути справу про розподiл спiрної квартири в першу чергу. Проте не можна дiлити квартиру, яка обтяжена боргом та якщо на неї мають право третi особи з самостiйними вимогами на предмет спору мiж сторонами, якi намагалися вступити в справу вiдповiдно до закону до постановлення судового рiшення, пред'явивши, як це передбачено законом, позов до однiєї або обох сторiн (за матерiалами справи — до обох сторiн).

Ухвалою порушено й принцип змагальностi сторiн, який передбачено у статтях 15, 151 ЦПК, оскiльки мною та Чмiль О. В., Чмiль К. Я. були заявленi вимоги про об'єднання справ в одне провадження, а iнша сторона жодних аргументiв проти цього не висловила. Але моя заява i позицiя мого представника не були взятi до уваги, а суд необгрунтовано вiдмовив у їх задоволеннi.

Таким чином, ухвали Оболонського райсуду м. Києва та апеляцiйного суду м. Києва можуть призвести до неправильного вирiшення справи (ч. 2 ст. 336 ЦПК), але можливiсть виправити цю помилку може бути втрачено через те, що розподiл майна подружжя здiйснюється в окремих справах, а в ЦПК не передбачено спiльного оскарження кiлькох рiшень суду. Тому формально менi буде вiдмовлено в одночасному розглядi скарги по кiлькох рiшеннях суду.

На пiдставi вищенаведеного та з урахуванням ст. 124 Конституцiї, статей 2, 15, 151, 107, 144, 145, п. 4 ст. 221, статей 232, 291, 320, 328, п. 2 ст. 334 ЦПК, ст. 115 ЦК (1963 р.), ст. 29 КпШС

— передати апеляцiйну скаргу на розгляд складу судової палати, оскiльки ухвали мiстять ознаки неправильного застосування судом норм процесуального права;

— скасувати ухвалу про вiдмову в об'єднаннi позовних вимог;

— витребувати з Оболонського райсуду м. Києва двi справи за позовом Т. П. Чмiль до Чмiля О. О. про розподiл квартири, придбаної у шлюбi, а також справу за позовом Чмiля О. О. до Чмiль Т. П. про розподiл приватизованої квартири пiд час шлюбу.